Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Коренева система як орган поглинання води. Здатність надземних органів до поглинання води

Eurasian Economic Community (EurAsEC)

Association of Southeast Asian Nations (ASEAN)

North American Free Trade Area (NAFTA)

European Free Trade Association (EFTA)

European Union (EU)

· full members: Austria, Belgium, Bulgaria, Cyprus, Czech Republic, Denmark, Estonia, Finland, France, Germany, Greece, Hungary, Ireland, Italy, Latvia, Lithuania, Luxembourg, Malta, Netherlands, Poland, Portugal, Romania, Slovakia, Slovenia, Spain, Sweden, United Kingdom

· full members: Iceland, Norway, Switzerland, Liechtenstein

· prospective member: Faroe Islands

· full members: Canada, Mexico, United States of America

· full members: Brunei, Cambodia, Indonesia, Laos, Malaysia, Myanmar, Philippines, Singapore, Thailand, Vietnam

· full members: Belarus, Kazakhstan, Kyrgystan, Russia, Tajikistan, Uzbekistan

Commonwealth of Independent States (CIS).

Основним органом поглинання води є коренева система. Завдяки великій поверхні кореневої системи забезпечується поступання води в рослину з великого об'єму ґрунту. Згідно даних Ротмістрова В.Г., Модестова А.П., Красовсокої І.В., поверхня кореневої системи перевищує поверхню надземних органів в 140-150 раз. Підраховано, що число коренів однорічних сіянців яблуні досягає 45 тисяч. А при вирощуванні однієї рослини жита було встановлено, що загальна довжина його корінців досягає 600 кілометрів, при цьому на них утворюється 15 млрд. кореневих волосків. Це свідчить про інтенсивний ріст кореневих систем.

З фізіологічної точки зору коренева система неоднорідна. І в кожному корені розрізняють декілька зон. Кінчик кореня захищений кореневим чохликом. Його клітини видовжені, мають тонкі стінки і захищають точку росту. Клітини чохлика злущуються, мають полісахаридний слиз, що зменшує тертя і сприяє проникненню кореня всередину ґрунту. Під кореневим чохликом розміщена меристематична зона. Клітини дрібні, щільно упаковані, майже повністю заповнені протоплазмою, інтенсивно діляться.

Слідуюча зона - зона розтягу. Тут клітини збільшуються в об'ємі (розтягуються), Одночасно в цій зоні появляються диференційовані ситовидні трубки. Слідуюча зона - зона кореневих волосків. Поглинання води проходить в основному клітинами зони розтягу і зони кореневих волосків. Уже в меристемі

тканини кореня диференціюються, формується перицикл, ендодерма, але клітинні стінки її не мають поясків Каспарі, починають утворюватись елементи флоеми. У зоні розтягу закінчується диференціація флоеми і формуються елементи протоксилеми. У зоні кореневих волосків завершується утворення основних тканин кореня: ризодерми, первинної кори, ендодерми і системи тканин центрального циліндра.

Розглянемо будову кореня в зоні кореневих волосків. Поверхня кореня покрита ризодермою. Ризодерма - це одношарова клітина, яка складається з двох типів клітин: трихобластів, які утворюють кореневі волоски і атрихобластів, які їх не утворюють. За ризодермою до перицикла розміщуються клітини кори. Кора складається із декількох шарів живих паренхімних клітин. Між клітинами є великі міжклітинники, які забезпечують аерацію кореня. На межі кори і центрального циліндра розвивається ендодерма – шар щільно розміщених клітин. Поперечні і радіальні клітинні стінки містять непроникний шар суберину і лігніну, який називається пояском Каспарі. Цей шар перешкоджає транспорту води і солі по апопласту і речовини через клітини ендодерми проходять по симпласту.

Під ендодермою розміщуються клітини перицикла - один шар, дуже рідко більше. Основний циліндр, або стела включає перицикл і дві системи провідних елементів-ксилему і флоему.

Чим повільніше росте корінь, тим зона поглинання коротша. В середньому зона поглинання становить 2-5-10см в довжину.

Рослини поглинають воду не тільки кореневою системою. Воду рослини можуть поглинати і за допомогою надземних органів-пагонів, бруньок, листків. При певних умовах даний спосіб поглинання відіграє істотне значення. Так у пустині Перу, де дощі взагалі не випадають, рослини існують виключно за рахунок вологи туманів. Відсоток води, яка поглинається надземними органами, збільшується восени і зимою, коли всмоктувальна діяльність кореневої системи понижується. Однак, в цей період вода не відіграє істотного значення в житті рослини.

Кореневий тиск, сисна і нагнітальна діяльність кореневої системи. Гутація і "плач" у рослин

У судини ксилеми вода поступає осмотичним шляхом за градієнтом водного потенціалу.

Мінеральні речовини і метаболіти є осмотично активними речовинами, які виділяються іонними насосами, що розміщені в плазмалемі паренхімних клітин, які оточують судини. Накопичення цих осмотичне активних речовин у судинах створює сисну силу, яка сприяє осмотичному транспорту води в ксилему.

Таким чином, у результаті активної роботи іонних насосів у корені і осмотичному поступанню води в судини ксилеми в судинах розвивається гідростатичний тиск, який дістав назву кореневого тиску. Він забезпечує підняття ксилемного розчину по судинах ксилеми з кореня в надземні частини. Взагалі поглинання води кореневою системою проходить завдяки роботі двох кінцевих рушіїв водяного потоку: верхнього кінцевого рушія, або присмоктуючої сили транспірації, і нижнього кінцевого рушія, або кореневого тиску. Основною силою, яка викликає поступання і пересування води в рослині є присмоктувальна сила випаровування, в результаті якої виникає градієнт водного потенціалу.

Робота верхнього рушія мало пов'язана з життєдіяльністю кореневої системи. Коренева система рослини здатна активно рухати воду кореневими клітинами в певному напрямку - крізь кореневі волоски, клітини корової паренхіми кореня, ендодерму, перицикл і паренхіму осьового циліндра в судини кореня.

Явище активного руху води в коренях можна спостерігати неозброєним оком. Якщо рослину зрізати біля кореневої шийки, то на поверхні зрізу з'являться краплини. Сила, яка викликає односторонній потік води з розчиненими речовинами по судинах, яка не залежить від процесу транспірації, називається кореневим тиском. Кореневий тиск можна виміряти, якщо на зрізаний пеньок приєднати манометр. Величина кореневого тиску = 0,1-0,15 мПа,(1-3) атм. (Д.А.Сабінін). Витікання пасоки через поранену ділянку рослини називається "плачем". Плач рослини - це прижиттєвий односторонній потік води і поживних речовин, який залежить від аеробного перетворення асимілятів.

Плач рослин можна спостерігати весною, коли дерева ще не розпустили бруньки. Збирання березового соку - приклад дії нижнього рушія води і поживних речовин по рослині. Сік, який виділяється при плачі -ксилемний сік, або патока. Патока складається з води та розчинених в ній мінеральних і органічних речовин. Розрізняють два види плачу - весняний і літній. Весняний відбувається до розпускання листків, а літній - після розпускання. Весняний плач відрізняється від літнього більшою кількістю виділюваного соку. Влітку, при сильному випаровуванні, плач зовсім не виявляється: у цей час можна навіть спостерігати так званий негативний плач: коли на зрізаний пеньок налити воду, то вона буде всмоктуватися.

Патока навесні і влітку відрізняється за своїм хімічним складом. Весняна містить більше цукрів (головним чином інвертних), деякі органічні кислоти, переважно яблучну, незначну кількість білкових речовин, а також ряд ферментів - діастазу, пероксидазу. У пасоці берези цукрів - до 2 %, клена – до 3,5%, американської агави - до 9%.

У пасоці літнього плачу органічних речовин значно менше, цукру може зовсім не бути, але органічних кислот значно більше. Інтенсивність плачу у рослин підвищується після поливання. У лабораторних умовах плач можна демонструвати на фуксії.

Другим прикладом роботи нижнього кінцевого рушія є гутація. Гутація - це виділення води листками через особливі клітини - гідатоди. Гутацію можна спостерігати у рослин при високій вологості повітря, коли процес транспірації затруднений, а поступання води в кореневу систему достатнє. Явище гутації можна відтворити в лабораторних умовах. Для цього проростки злаків надмірно

поливають і закривають ковпаком. Сік гутації значно бідніший від соку плачу як мінеральними так і органічними речовинами. Це зумовлюється будовою гідатод. При гутації сік фільтрується крізь дрібноклітинну паренхіму, так звану епітему - тканину, яка вистилає дно повітряної порожнини гідатод.

Гутаційне виділення вологи характерне для тропічних рослин, які живуть при підвищеній вологості. У цих рослин піднімання води практично здійснюється тільки внаслідок кореневого тиску. Під такими деревами в тропічному лісі ніби постійно падає дощ.

Механізм гутації тісно пов'язаний з диханням організму і біосинтезом білка. Якість гутаційних виділень є видовою і сортовою ознакою.

Добре гутують фуксія, картопля, примула, кімнатні рослини - арум, філодендрон. У водних рослин гутація проходить безперервно - це єдиний шлях виділення вологи.

Фізіологічне значення гутації полягає у підтриманні рослинами рівноваги між поглинанням і випаровуванням води. Інтенсивність гутації у нічний період підвищується.

У тарро дерев'янистого верхівка кожного листка виділяє в деяких умовах до 200 крапель за хвилину. Цезальпінія дощова в деякі дні гутує з такою силою, що під деревом йде проливний дощ. Із деревних рослин помірної зони активно гутує верба.

Загальна характеристика транспірації і її фізіологічне значення

Верхнім кінцевим рушієм, який забезпечує пересування води вверх по рослині, є сисна сила транспіруючих клітин листкової паренхіми. Чим активніше проходить транспірація, тим більша сила верхнього кінцевого рушія. Транспірація - це фізіологічний процес випаровування води рослини.

К.А.Тімірязєв назвав транспірацію, в тому об'ємі, в якому вона проходить, необхідним фізіологічним

злом. Дійсно, ті розміри, в яких проходить транспірація, не є необхідні. Якщо вирощувати рослину в умовах високої або низької вологості повітря, то в першому випадку транспірація буде проходити із значно меншою інтенсивністю. Але ріст рослин буде однаковий, або навіть кращий там, де вологість повітря вища, а транспірація нижча. Наприклад, одна рослина кукурудзи за вегетаційний період випаровує 200 л води, а в перерахунку на 1 га посіву - 6000 т води, береза за один день випаровує 400 л води. Вологолюбні рослини за сезон випаровують 6000-10000 т, а одне дерево середньої величини – до 9-14 т.

Фізіологічне значення транспірації:

1. Транспірація служить засобом пересування води і розчинних речовин по стеблі рослини з кореневої системи.

2. Є засобом захисту рослин від перегріву. Температура інтенсивно транспіруючого листка може бути на 7°С нижчою температури листка, який в'яне.

3. Транспірація впливає на процеси фотосинтезу, бо поглинання вуглекислого газу з повітря проходить через продихи - орган випаровування води рослиною.

4. Зниження інтенсивності транспірації в результаті нестачі води підвищує температуру листків, порушує колоїдну структуру протоплазми, пригнічує фотосинтез, посилює процеси дихання. За певними межами ці порушення приймають паталогічний характер.

Методи дослідження і одиниці вимірювання транспірації

Методи, якими користуються при вивченні процесу транспірації поділяються на кількісні і якісні.

Одним із кількісних методів є ваговий, розроблений Івановим. Якісні методи ґрунтуються на вивченні

стану продихового апарату: хлоркобальтовий метод, інфільтраційний метод відбитків, розроблений

професором Чернівецького університету Г.Х.Молотковським та ін. Основними кількісними

показниками, які характеризують процес випаровування є:

Інтенсивність транспірації - це кількість води, яка випаровується рослиною з одиниці площі

листкової поверхні за одиницю часу.

ІТ=--------------------------------------------------- Г/М2 х ГОД.

S x t

У більшості рослин ІТ = 15-250 г/м2 х год. в день, і 1-20 г/м2 х год. вночі.

Продуктивність транспірації - кількість грамів сухої речовини, яка утворюється при випаровуванні

1000г води (1кг води).

Продуктивність транспірації у рослин помірного клімату 1-8г (середнє зн. З г).

Коефіцієнт транспірації - кількість води в грамах, яка випаровується рослиною при нагромадженні

нею 1 г сухої речовини (125-1000 г).

Відносна транспірація - це відношення води, яка випаровується листком, до води, яка

випаровується з вільної водної поверхні тієї ж площі за один і той самий проміжок часу, її значення

коливається від 0,01 до 1.

Листок, як орган транспірації. Будова продихів однодольних і дводольних рослин

Основним органом транспірації є листок. Середня товщина листка 100-200 мкм. Листок покритий

епідермісом. Це одношарова покривна тканина (лише в деяких рослин 2-3 шаровий епідерміс).

Зовнішня оболонка верхнього епідермісу листка вкрита кутикулою, яка захищає його від

випаровування. До складу кутикули входять оксимонокарбонові кислоти, які містять по 16-28 атомів

вуглецю і 2-3 гідроксильних групи. Ці кислоти з'єднані одна з одною за допомогою ефірних зв'язків. У

клітинах епідермісу відсутні хлоропласти, тому ця тканина прозора і добре пропускає світло. Клітини

нижнього епідермісу утворюють менш потужній кутикулярний шар. Тут частіше розвиваються волоски

та продихи. Більш розвинута кутикула у світлолюбних та посухостійких рослин, ніж у тіневитривалих і

вологолюбних. Часто листок покритий восковим нальотом, який є бар'єром на шляху пересування води.

На поверхні епідермісу листків часто розвинуті волоски, лусочки, які також впливають на водний

режим листка, так як знижують швидкість руху повітря над його поверхнею і розсіюють світло, що

також знижує втрати води за рахунок транспірації. Між епідермісом знаходиться асиміляційна тканина

листка, або мезофіл ("мезо" - середній, "філон" - листок). Мезофіл складається стовпчастої і губчастої

паренхіми. Клітини палісадної паренхіми (2-3 шари) видовжені, без міжклітинників, містять

хлоропласти. Ці клітини мають особливу будову. Гострими кінцями вони скеровані до провідних

пучків, а тупими - до верхнього епідермісу, який захищений кутикулою. Вакуоля їх розділена

плазматичною перетинкою. У зв'язку з цим на полюсах клітини створюється неоднаковий осмотичний

тиск і різна сисна сила, що послідовно наростає від нижнього полюса клітини до верхнього. Така будова

забезпечує водоутримуючу здатність та переміщення води в клітинах. У зв'язку з цим вчені

висловлюють думку, що стовпчаста паренхіма має більше значення у врегулюванні транспірації листка,

ніж продихи. Клітини губчастої паренхіми розміщені рихло, мають меншу кількість хлоропластів (в 3-5

раз), є між ними великі міжклітинники. Це забезпечує випаровування води листком. Вода випаровується

у міжклітинники, а потім через продихи в оточуюче середовище. Губчаста паренхіма разом з продихами

бере участь у газообміні рослини. Продихи складаються із 2-х замикаючих клітин і продихової щілини.

Замикаючі клітини дводольних мають бобовидну форму, а однодольних -видовжену, циліндричну.

Стінки клітин потовщені нерівномірно. У бобовидних товстіші внутрішні, а у циліндричних - тонші

стінки на кінці клітини. Коли в замикаючих клітинах багато води, тонші стінки розтягуються і тягнуть

товсті -продихи відкриваються.

Кількість продихів на листку залежить від виду і екотипу рослини і коливається в межах 100-300-

500 на 1 мм його поверхні. Сумарна поверхня продихових щілин складає близько 1-2% від площі

листка. Діаметр продихових щілин 3-12 мкм.

Кутикулярна та продихова транспірація та їх співвідношення в онтогенезі листка

Існує три шляхи випаровування:

1. через зовнішні стінки епідермісу в атмосферу - кутикулярна транспірація;

2. випаровування води через стінки клітин мезофілу в міжклітинники, а потім в пароподібному

стані через продихи - продихова транспірація.

Інтенсивність кутикулярної транспірації сильно варіює у різних видів. Вона може складати від 2 до

50% від загальної транспірації. У молодих листків з тонкою кутикулою кутикулярна транспірація

складає близько 50% (від 40 до 70%) від всієї транспірації .У зрілих листках з розвинутою кутикулою -

1/10 загальної транспірації. В старих листках відсоток кутикулярної транспірації знов зростає, внаслідок

руйнування (тріскає) кутикули. Кутикулярна транспірація регулюється в основному товщиною шару

кутикули.

Основна кількість води випаровується через продихи. Процес продихової транспірації можна

поділити на ряд етапів. Перший етап - це перехід води з клітинних оболонок, де вона перебуває в

крапельно-рідкому стані, в міжклітинники ( пароподібний стан). Це власне процес випаровування. На

цьому етапі спостерігається позапродихова регуляція. Це пов'язано з такими причинами :

1. чим менше води в клітині, тим вища концентрація клітинного соку, а це зменшує інтенсивність

випаровування;

2. між мікро- і макрофібрилами целюлози клітинної оболонки капіляри заповнені водою. Коли

води в клітинах багато, меніски в капілярах мають випуклу форму і сили поверхневого натягу

послаблені. Це дає можливість легше відриватися молекулі води і переходити в пароподібний стан

заповнюючи міжклітинники. При низькому вмісті води в клітинах меніски в капілярах ввігнуті, це

збільшує сили поверхневого натягу і вода з більшою силою утримується в клітинних оболонках. У

результаті цього інтенсивність транспірації скорочується.

Другий етап - це вихід пари води із міжклітинників в продихові щілини. Якщо продих закритий, то

міжклітинники швидко насичується водяною парою і перехід води з рідкого в пароподібний стан

припиняється . Коли продихи відкриті, то частина водяної парк виходить через них і нова порція води

випаровується з поверхні клітин. Цей етап випаровування регулюється станом продихового

апарату.

Третій етап - дифузія водяної пари води від поверхні листка в більш далекі шари атмосфери. Цей

етап регулюється лише умовами зовнішнього середовища.

Механізм регулювання відкривання та закривання продихів

На стан продихового апарату впливають умови зовнішнього середовища і внутрішні фактори.

Розрізняють два типи реакцій продихового апарату на умови середовища : 1. Гідропасивна; 2.

Гідроактивна.

Найбільш істотно на рух продихів впливає ступінь забезпечення клітини водою.

Гідропасивна реакція - це закривання продихових щілин, яке викликане тим, що оточуючі

паренхімні клітини переповнені водою і механічно ( пасивно) здавлюють замикаючі клітини. У

результаті такого здавлювання продихи не можуть відкритися і продихова щілина не утворюється. Таке

явище спостерігається після сильних дощів або поливів і може гальмувати процес фотосинтезу.

Гідроактивна реакція пов'язана з насиченням водою замикаючих клітин. Чим більше води в клітинах,

тим продих відкритий і навпаки, чим менше води в клітинах, тоді продих закритий. Реакція закривання

продихів по мірі розвитку водного дефіциту в тканинах зумовлена збільшенням концентрації

фітогормона - абсцизової кислоти в клітинах листка. Абсцизова кислота пригнічує діяльність н+-помп

на плазмолемі замикаючих клітин, внаслідок чого знижується їх тургор і продих закривається. Для

посилення синтезу АБК достатньо зниження водного потенціалу на 0,2 мПа, що ще не виражається у

видимому в'яненні, але приводить до закривання продихів. При нанесенні АБК на основу листка продих

закривається через 3-9 хвилин.

Фотоактивна реакція - відкривання продихів на світлі і закривання в темноті. Замикаючі клітини

містять хлоропласти і в них проходить процес фотосинтезу. На світлі, при забезпеченні клітини водою

продих відкривається ширше при більшій інтенсивності освітлення., причому діючим фактором є синє

світло. Інтенсивний синтез вуглеводів в замикаючих клітинах збільшує в них сисну силу і викликає

поглинання води і цим самим сприяє відкриванню продиху.

На стан продихового апарату впливає концентрація СО2. Якщо концентрація вуглекислого газу в

продиховій порожнині падає нижче 0,03%, тургор замикаючих клітин збільшується і продих

відкривається. Частково за цим пов'язане відкривання продихів із сходом сонця.

Згідно гіпотези канадського фізіолога У.Скарса, СО2 впливає на ступінь відкритості продихів через

зміну рН у замикаючих клітинах. Зменшення вмісту СО2 приводить до підвищення рН (зсув в лужну

сторону). В темноті кількість СО2 зростає і знижує рН (кисле середовище). Мінливість значення рН

приводить до зміни активності ферментативних систем. У лужному середовищі активуються ферменти,

які розщеплюють крохмаль, а в кислому - навпаки, які беруть участь у синтезі крохмалю.

Розпад крохмалю на цукри підвищує осмотичний тиск і сисну силу, підвищення __________яких сприяє

поступанню води в клітину і продих відкривається.

Однак це не єдине пояснення. Японський дослідник М.Фужину показав, що замикаючі клітини

продихів у відкритому стані містять більше калію на світлі, ніж у темноті. Додавання АТФ до

епідермісу, який плаває на розчині КС1, збільшує швидкість відкривання продихів на світлі. На основі

цих даних можна вважати, що осмотичний тиск замикаючих клітин продихів зростає завдяки

посиленому поступанню К+, яке регулюється АТФ. АТФ утворюється в клітинах у результаті

фотосинтетичного фосфорилювання, яке проходить на світлі. Дослідження вченого С.А. Кібрика (Росія)

показали зростання вмісту АТФ в замикаючих клітинах продихів в процесі їх відкривання.

Вплив різноманітних факторів на ступінь відкритості продихів та інтенсивність транспірації

Із внутрішніх факторів на процес транспірації впливає структура мезофілу і покривних тканин

листка, водоутворювальна здатність колоїдів цитоплазми, водопроникність клітинної мембрани і інші

показники, які залежать від видової специфіки рослин.

Фактори зовнішнього середовища впливають на процес транспірації опосередковано (через вплив

на внутрішні фактори), так і безпосередньо,

1) вологість повітря - чим менша відносна вологість повітря, тим вища інтенсивність транспірації;

2) температура - з підвищенням температури збільшується кількість водяної пари, яка насичує

даний простір, (транспірація збільшується);

3) світло - підвищує температуру листка і цим посилює процес транспірації:

– під впливом світла збільшується проникність цитоплазми для води, що також підвищує і її

випаровування;

– впливає на відкриття продихів;

4) вологість ґрунту - із зменшенням вологості ґрунту транспірація зменшується;

5) вітер - переміщуючи шари повітря, сильно збільшує швидкість випаровування;

6) добові коливання впливають на процес транспірації.__

Висока теплоємність води захищає рослину від різких перепадів температури. Висока теплота пароутворення бере участь у терморегуляції. Високі температури плавлення, кипіння, висока теплоємність свідчать про наявність значного міжмолекулярного зчеплення.

Водневі зв’язки безперервно виникають і руйнуються. Крім того, відбувається постійне відщеплення протонів, тобто – дисоціація води на Н⁺ і ОН^- (іони водню та гідроксилу). При 25^оС концентрація водневих чи гідроксильних іонів у чистій воді дорівнює 1х10^-7 моль/л, що відповідає рН 7.

Полярність молекул води обумовлює її властивість розчиняти речовини краще ніж інші рідини.

І в рідкому і у твердому стані молекули води утворюють певну структуру. Лід має гексагональну кристалічну структуру. Вода в рідкому стані має упорядковані ділянки (кластери, льодоподібна структура) і неупорядковані ділянки з малою кількістю водневих зв’язків.

Це найдивніша особливість. Виявляється, що вода від холоду все ж охолоджується, але лише до +4°С. Тому взимку на дні водоймищ вода має тільки таку температуру.

Вода являє собою «матрицю» життя, цей образний вислів А.Сент-Дьорді повністю відображає те різноманіття функцій, які вода виконує в організмі.

Водний потенціал (ψ) показує здатність води у даній системі здійснювати роботу порівняно з тією роботою, яку при тих самих умовах здійснила чиста вода. Він розраховується за рівнянням:

( ) w w w ψ = μ −μ 0 /U ,

де w μ – хімічний потенціал води у системі, 0

w μ – хімічний потенціал чистої води,

Ūw –парціальний мольний об’єм води (для чистої води та розбавлених розчинів Ūw ≈

18,0 см3/моль).

Водний потенціал має розмірність енергії, поділеної на об’єм, і тому може бути представлений у атмосферах, барах або паскалях (1 ат = 1,013 бар = 0,1 МПа)

Як побачити структуру води?

Це можна зробити за допомогою швидкого заморожування води. Набір статистики, який збирався понад 10 років з різних вод: природних, водопровідних, бутильованих, які пройшли різну фільтрацію, активацію і т.д. показала, що в природній джерельній або в структурованій воді будуть утворюватися симетричні шестипроменеві сніжинки, а у воді, яка пройшла техногенну обробку будуть зламані деформовані кристали води. Далі, була проведена кореляція методики з уживаними методиками визначення якості води. Одна з методик - біо-тест на живих клітинах. Клітина – це модель організму і те, як поведе себе клітина, покаже реакцію організму в цілому. Наприклад, у водопровідній воді, сперматозоїди живуть не більше 3 годин, а в хорошій джерельній або у водопровідній воді з відновленою структурою, їх життя і рухливість збільшується на одну третину.

Після заморожування води утворюються кристали льоду. Це стоп-кадр організації – структури води. У якісній воді буде багато симетричних шестипроменевих кристалів води, а от у воді, що пройшла ту чи іншу техногенну обробку (фільтрація, трубопроводи, насоси, розлив під тиском та ін.) симетричних кристалів води буде дуже мало або зовсім не буде. Також грає роль і кількість кристалів води на кожній чашці Петрі. Якщо у водопровідній воді в кожній чашці Петрі утворюється від 10 до 15 кристалів льоду, то в байкальській (з глибини 300 метрів) на кожній чашці було більше 50 кристалів льоду. А ось озонована вода дала на кожній чашці не більше 3-4 кристалів води. Кристали води говорять про активність води, про її внутрішню енергію. І чим більше кристалів води і чим більш симетричні їх форми, тим якісніша вода. У якісній природній воді в середньому на кожну чашку Петрі припадає 20-30 кристалів льоду і якщо кристалів утворюється більше, як у байкальській воді з 300 метрів, то мова йде вже про надактивність води і не завжди така вода буде придатна до вживання кожен день. Таку воду потрібно використовувати вже як ліки.

Цікавий той факт, що структуру води з утвореннями молекул у визначеному порядку нескладно порушити. Будь-яке втручання впливає на розташування молекул, або по іншому, на структуру води. Якщо стакан з водою поставити поряд з телевізором, де йде фільм жаху, а потім заморозити цю воду і подивитися на отримані кристали води, то всі кристали матимуть зламану деформовану структуру. Теж відбувається, якщо поруч поставити мобільний телефон або ж склянку з водою засунути в мікрохвильову піч.

Кожна людина повинна розуміти, що до отримання структурованої води слід ставитися як можна більш дбайливо і осмислено, і тоді Ви зможете домогтися бажаного результату.

Захоплення людей талою водою, приготовленою в домашніх умовах в холодильнику, стало дуже популярним. Тобто кожна людина хоче отримати структуровану воду в домашніх умовах. Але як виявилося, структурована вода стає трохи кращою від водопровідної. Чому ж так відбувається? Адже при декількох переходах води з одного стану в інший її малюнок-структура повинен змінюватися? Він і змінюється! Тільки ми забули, що холодильник це не природний фактор, а електричний прилад. І поки вода заморожується, на неї діють зовсім інші електромагнітні коливання, що безпосередньо впливає на структуру води, не кажучи вже про вплив тих продуктів, які зберігаються в морозильнику.

Звичайно, вода повинна бути очищена від надлишкових хімічних домішок і для цього існують різноманітні фільтри або вже готова бутильована вода. Але для того, щоб очищена вода стала корисною, необхідно відновити її природну структуру.

Те, що вживання якісної структурованої води сприятливо впливає на всі функції організму сьогодні вже незаперечний науковий факт. В Англії, Австрії, Америці, Німеччині та в багатьох інших країнах існують цілі інститути і клініки, які займаються не тільки науковими дослідженнями, а й лікуванням структурованою водою. Показники попередження захворювань і підвищення імунітету людини дозволяють говорити про унікальні властивості природної води або води з перетвореною структурою.

Людина на 80% складається з води, тому від якості і кількості прийому сирої води залежить наше здоров'я і благополуччя. Давно доведено, що людина повинна щодня приймати не менше 2л сирої чистої структурованої води, так як чай, кава, суп, соки, різні напої – це їжа! Джерельна вода або вода з відновленою структурою – це джерело нашої молодості, довголіття та активності.

Структурована вода: отримання

Отримання структурованої води зараз вже не проблема, тому що немає неструктурованої води. Мова йде лише про впорядковану або невпорядковану структуру води. При впорядкованому розташуванні молекул води будуть утворюватися симетричні шестипроменеві кристали води, а при невпорядкованій кристали будуть зламаними і деформованими.

При цьому всю структуровану воду можна поділити на три великі класи: технічна вода, лікувальна вода, питна вода. На цю тему написано дисертації наукових діячів. У першу чергу було доведено, що вода має пам'ять, яка може бути коротко- та довгостроковою. У першому випадку зміни стосуються лише певного одноразового впливу, ну а в другому випадку повністю змінюється структура води. Зокрема, зміни електропровідності води здатні значною мірою вплинути на її структуру.

На сьогоднішній день одержання структурованої води як і раніше невідривно пов'язують з нетрадиційною медициною, незважаючи на те, що науково був доведений факт зміни структурних елементів. Часто таку воду починають використовувати в тих випадках, коли офіційна медицина стає безсилою і приходить момент для розгляду різних варіантів оздоровлення. Різні екстрасенси і цілителі як правило отримують структуровану воду в домашніх умовах за допомогою молитов і різних слів. Однак на таке здатна далеко не кожна людина, очевидно енергетика справді повинна бути потужною. Не раз були відзначені випадки одужання від невиліковних недуг за допомогою так званої живої води. З іншого боку, вода може також негативно вплинути на будь-який живий організм у тому випадку якщо її кристали займуть певну позицію.

Отримавши певні висновки щодо структури води та її змін, вчені вирішили не зупинятися на досягнутому і продовжувати використовувати цю тенденцію на благо людства.

Багатьох людей продовжує хвилювати питання про отримання структурованої води. Цей процес можливий якщо використовувати спеціальні сертифіковані пристрої, які можуть відновити структуру води таким чином, щоб вона стала живою. З іншого боку, можливо отримати структуровану воду в домашніх умовах.

Серед всіх речовин тих, що є на Землі, вода, завдяки своєрідності своїх фізичних і хімічних властивостей, займає виняткове положення в природі і грає особливо важливу роль в житті людини.
Вода займає 70% поверхні Землі і складає 70% маси людини: ембріон складається з води на 95%, в тілі новонародженого її - 75%, у дорослої людини - 60%, лише в старості її кількість знижується.

Вода як хімічна субстанція, унікальна по своїй будові і по своїх властивостях. Вода це прозора рідина без запаху, смаку і без кольору. Її молекулярна маса - 18,0160. Максимальна щільність води, що дистилює, - 1 г/см3, при температурі 3,9820 З і тиску 1 атм.
Будучи унікальним розчинником, вода розчиняє більше солей і інших речовин, чим будь-яка інша рідина, вона окисляє майже всі метали і руйнує найтвердіші гірські породи.
Элитная сауна в днепропетровске. Це пояснюється тим, що діелектрична проникність води - 81,0 при 200 З, тоді як у більшості інших тіл вона знаходиться в межах 2-3, за винятком ряду кислот (мурашка - 58, ацетон - 21) і ціаністого водню, у якого цей показник рівний 107.

Вода у формі сферичних крапель має найменшу поверхню при заданому об’ємі. Поверхневе натягнення рівне 72,75 дин/см, будучи необхідною умовою для капілярних процесів.

Питома теплоємність води вища, ніж у більшості речовин (окрім водню і аміаку) і складає при 1000 З 0,487 кал/г-град, а при 150 З рівна 1,000 кал/г-град. Вода володіє здатністю поглинати велику кількість теплоти і порівняно мало при цьому нагріватися, при цьому поглинання додаткової теплоти відбувається при незмінності температури в процесі замерзання і при кипінні.
Температура замерзання води знижується при збільшенні тиску приблизно на 10 З на кожні 130 атм. Температура кипіння при тиску 1 атм - 1000 З, а її складові частини киплять при негативній температурі: водень при -2530 З, кисень при - 1800 З.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація точок розриву	\|	Механічна асфіксія її види та стадії перебігу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.