МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||
Тиск у плевральній порожниніЕластичні властивості легень. Сурфактант. Еластична тяга легень є сумою трьох сил: 1) сила поверхневого натягу шару рідини (води), яка вистеляє альвеоли зсередини. Це основна сила, яка примушує альвеоли зменшувати свій розмір (а легені спадатися); вона складає 2/3 від всієї еластичної тяги легень; 2) сила напруження еластичних волокон, що входять до складу легеневої тканини; 3) тонус бронхіальної мускулатури – чим він вищий, тим вужчі дихальні шляхи і тим більший аеродинамічний опір, який дихальні шляхи надають руху повітря. При цьому еластична тяга легень збільшується. В легенях існує спеціальний механізм, який зменшує силу поверхневого натягу альвеол .Він полягає в синтезі пневмоцитами ІІ типу сурфактанту – поверхнево-активної речовини (ПАР). Сурфактант вистелає альвеоли зсередини . Сили взаємного відштовхування, які існують між молекулами сурфактанту, зменшують силу поверхневого натягу води. Сурфактант – речовина фосфоліпідної природи, виконує функції ПАР декілька годин, після чого потребує заміни. Речовини, що необхідні для синтезу сурфактанту, надходять до пневмоцитів з током крові, тому його вироблення порушується при порушенні кровопостачання легень.Крім основної функції сурфактант виконує ще й додаткові, такі як: - очищає альвеоли від пилу ( в звичайних умовах молекули сурфактанту рухаються по поверхні альвеол в напрямку до їх гирла); - попереджує випотівання рідини з альвеоли; - підсилює фагоцитарну активність легеневих макрофагів. Роль сурфактанту довели експериментально: якщо вимити ПАР, то альвеоли спадаються. Якщо у плевральну щілину ввести голку, яка з’єднана з манометром, то можна переконатися, що тиск в плевральній порожнині завжди від’ємний, тобто нижче від атмосферного. При видиху він досягає 3 мм. рт. ст. при вдиху стає нижчим – 6 мм. рт. ст.. завдяки цьому легені знаходяться у розтягнутому стані. Пневмоторакс -це надходження повітря в плевральну порожнину. При пневмотораксі внутрішньоплевральний тиск і атмосферний тиск вирівнюється, тому легеня спадається і вентиляція її стає неможливою. Анатомічний і фізіологічний « мертвий простір»
Повітря, яке знаходиться в повітряносних шляхах не бере участь в газообміні називається «анатомічний мертвий простір»,він складає 150 мл. Наприклад, людина вдихнула 500мл,але лише 350 мл. беруть участь у газообміні в альвеолах.Анатомічний мертвий простір відіграє позитивну роль, бо повітря в повітроносних шляхах зігрівається,очищується, зволожується. Альвеолярний простір – це сукупність альвеол, які в дану мить не беруть участь в газообміні, бо не наповнюються повітрям або навколо них неефективний капілярний кровообіг. Сума анатомічного і альвеолярного мертвого простору називається фізіологічним мертвим простором.
Газообмін в легенях Обмін газів (О2 та СО2) між альвеолярним повітрям та кров'ю проходить тільки пасивно за механізмом дифузії. Силою, яка спричиняє дифузію газів, являється різниця концентрації газів в альвеолярному повітрі та в венозній крові, яка надходить в капіляри . Концентрація газів в повітрі характеризує їх парціальний тиск – це частина від загального тиску, що створюється сумішшю газів, яка приходиться на частку саме цього газу. Концентрацію газу в крові характеризує його напруження – це тиск газу, розчиненого в рідині. Газовий склад вдихуваного (атмосферного), видихуваного та альвеолярного повітря різний:
1.Причиною різного газового складу атмосферного та видихуваного повітря є газообмін в легенях. 2.Причиною різного газового складу видихуваного та альвеолярного повітря являється те, що видихуване повітря містить окрім альвеолярного ще й повітря із дихальних шляхів (мертвий простір, який не відрізняється за складом від атмосферного). Газообмін між кров’ю і альвеолярним повітрям залежить від: 1.площі поверхні альвеол, через яку відбувається дифузія, вона дорівнює 80 – 120 м2 2.товщини легеневої мембрани, вона тоненька 0,4 – 1,5 мкм; дифузний шар (альвеоло – капілярна мембрана) включає в себе: шар сурфактанту, шар пневмоцитів, базальні мембрани альвеоли і капіляру, шар ендотелію 3.коефіцієнту дифузії СО2 і О2. За хімічним складом, в мембрані переважають фосфоліпіди і вода, тому коефіцієнт дифузії для СО2 в 20 разів більше, ніж О2 тому незважаючи на низький градієнт тиску, СО2 швидше дифундує через мембрану;градієнту тисків газів, альвеолярно капілярний тиск ( Р1- Р2) дорівнює: Для О2 60 мм. рт. ст. (100 – 40) Для СО2 6 мм. рт. ст. ( 46 – 40). Схема газообміну в легенях:
Кожна порція крові перебуває в капілярах легень 0,6 – 1 сек, а різниця парціального тиску СО2 вирівнюється через 0,1 сек. Різниця парціального тиску О2 вирівнюється через 0,3 – 0,4 сек. Тобто за час ( 0,6 – 1,1 сек.) перебування крові в капілярах легень, повністю відбувається газообмін. За 1 хвилину дифундує 250 – 300 мл О2, 200 – 250 мл. СО2. Для характеристики процесів дифузії в легенях ввели поняття дифузної здатності легень(ДЗЛ) – це об’єм газу, який дифундує через альвеоло-капілярну мембрану за 1 хвилину при градієнті тиску цього газу по обидві сторони альвеоло-капілярної мембрани, 1 мм.рт.ст. ДЗЛ для О2 у стані спокою 25 – 30 мл/хв.. мм. рт. ст.
Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||
|