МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Тема: Фізіологія дискантних аналізаторів.Лекція №17. План: І. Поняття про сенсорні системи та аналізатори. Їхня с-ф організація. ІІ. Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи. Оптична система, фоторецептори. Поле зору. Рефракція, акомодація. Сприйняття кольору. Методи дослідження зорових функцій. ІІІ. С-ф організація слухової сенсорної системи. Теорія сприйняття звуків. ІУ. С-ф організація вестибулярної сенсорної системи. І. Чутлива або сенсорна система - фізіологічна система, який притаманні такі функції: інформаційна, керування активністю нервової системи, формування відчуттів, мотивацій і емоцій, і всієї психічної діяльності людини. Для збереження сталості внутрішнього середовища організм повинен одержувати інформацію про навколишнє середовище і ефективність своїх пристосувальних реакцій відповідно до його змін. Чутлива функція мозку полягає у визначенні сигнальної значимості стимулів на основі аналізу фізико-хімічних характеристик. Інформаційна функція чутливої системи полягає в її аналізаторській діяльності. Аналізатор складається з трьох частин:
Аналізатори виявляють і розрізняють сигнали, переводять їх у інформацію, детектевують сигнали та розпізнають образи. Рецептори – це чутливі нервові структури, які трансформують різні види енергії – світлову, механічну, теплову та інші у нервовий імпульс. За розташуванням розрізняють: а)зовнішні рецептори (екстерорецептори) – сприймають подразнення від явищ зовнішнього середовища, б) внутрішні (інтерорецептори) – сприймають зміни, які виникають у внутрішньому середовищі (вісцерорецептори) або в положенні і русі окремих частин тіла (пропріорецептори, вестибулорецептори). Рецептори за будовою поділяються на:
Дія рецепторів зводиться до змін просторової конфігурації молекул рецепторних білків, які вбудовані в білково- ліпідний комплекс синаптичних перетинок, що змінює проникність перетинки для іонів ( для натрію), і виникнення іонного струму, який генерує рецепторний потенціал (РП). Особливості РП:
Коли РП досягає певної величини, під його впливом в найближчому вузлі нервового волокна виникає деполяризація критичного рівня – генерується потенціал дії (генераторний ПД). У вторинно-чутливих рецепторах РП викливає виділення квантів медіаторів з передсинаптичної мембрани, які є причиною деполяризації післясинаптичнох мембрани і виникнення післясинаптичного потенціалу. ПСП викликає генераторний потенціал, а потім ПД.
Нервові імпульси, які виникають в рецепторах через ланцюг нейронів, що складається з 3-х нервових клітин, передають у проекційні зони кори головного мозку: 1. Перший нейрон – чутлива, розташована у між хребцевих спинно-мозкових вузлах і вузлах черепно-мозкових нервів. 2. Другий нейрон – у довгастому або середньому мозку. 3. Третій нейрон – у зоровому горбі. В цих нейронах інформація переробляється та виділяється найбільш важлива і переводиться в зручну форму для аналізу. Аналіз зводься до обмеження надлишкової інформації, виділення суттєвих ознак подразника. Форми обмеження інформації: зменшення пропускної спроможності (стиснення еферентного сигналу), пригнічення інформації про менш суттєві явища. До мозкового кінця надходить обмежена інформація. Процес перетворення енергії подразника на інформацію полягає в його кодуванні (перетворення на «мову», зрозумілу для всіх нервових клітин). «Мовою» мозку є частотний код. Перетворення інформації, тобто переведення її з однієї частотної характеристики на іншу, проходить на кожному рівні аналізаторної системи шляхом зміни коду – перекодування. Окремі ознаки подразнення оцінюються спеціалізованими нейронами – детекторами, які здатні реагувати на певні параметри сигналів. Першою важливою особливістю діяльності провідникового відділу чутливої системи є передача специфічної інформації від рецептора до кори півкуль великого мозку. Другою особливістю – подальша оцінка цієї інформації в нейронах (в ядерних зонах аналізаторів з аналізом окремих подразників, потім більш складний аналіз інформації з ядерних зон (усвідомлення сигналів), і наприкінці - в задній корі відбувається складний аналіз з виробленням у пам’яті мети і завдання поведінки-внутрішня мова або мислення ). ІІ. Зоровий аналізатор – найважливіший з органів чуттів людини. Він дає більше 90% інформації, що йде до мозку від усіх рецепторів. Електромагнітне випромінювання у діапазоні від 400 до 750 нм сприймається людиною, як світло. Основним джерелом світла є сонце. Основу зору складає сприйняття не абсолютної яскравості, а контрасту між світлим і темним. Зорове зображення – складний багатоступеневий акт, який починається формуванням зображення на сітківці і завершується виникненням зорового образу у вищих відділах системи зору. Зоровий аналізатор складається із:
Фоторецептори:
Зорові пігменти – це забарвлені білки, які складаються із білкової частині – опсину і речовини, яка поглинає світло – хромофору ( у паличках він зветься ретинол –альдегід вітаміну А). При поглинанні пігментом фоторецептора кванту світла у ньому виникає електричне явище – рецепторний потенціал (РП), який у мембранах клітини перетворюється у нервовий імпульс. Оптична система ока. ОСО – це складна лінзова система, що формує на сітківці дійсне перевернуте і зменшене зображення зовнішнього світу. Її будова:
Усі промені, паралельно до оптичної осі сферичної поверхні розділу, заломлюються таким чином, що сходяться у фокусі F. Заломлю вальна сила залежить від радіуса кривизни межі двох середовищ і від їх показників заломлення. Заломлю вальна сила оптичної системи вимірюється в діоптріях (Д): заломлювальна (розглядання далеких предметів), а сила ока 59 Д (розглядання близьких предметів). Акомодація – це здатність ока до чіткого бачення рівновіддалених пердметів. Завдяки акомодації зображення предмета фокусується на сітківці. Механізм: зміна кривизни кришталика, робота війчастого м’яза (капсула кришталика прикріплюється до війчастого м’яза через війчасту зв’язку):
Акомодація регулюється ПС волокнами окорухового нерва. Введення в око атропіну викликає порушення передачі нервового імпульсу до війчастих м’язів і обмежує акомодацію при розгляданні близьких предметів. Для здорового ока молодої людини дальня точка чіткого бачення (коли дві точки розрізняються) лежить у нескінченності. Далекі предмети розглядаються без напруження акомодації. Ближня точка чіткого бачення знаходиться на відстані 7-ми см від ока.. З віком зменшується еластичність кришталика, а отже – і акомодаційна здатність ока, що перешкоджає чіткому баченню на близькій відстані. Найближча точка чіткого бачення відсувається від ока. Вікова далекозорість (пресбіопія) розвивається після 40 років. Рефракція – оптична властивість ока без акомодаційних змін. Існує два види рефракції:
До фізіологічних недосконалостей ока відносяться:
Читайте також:
|
||||||||
|