Визначення, оцінка та класифікація дебіторської заборгованості підприємства

Від початку формування ринкових відносин в Україні і донині існує чимало актуальних нерозв’язаних питань, пов’язаних з об-ліком дебіторської заборгованості. Це відповідно обумовлює по-стійний перегляд нормативних актів і регламентуючих докумен-тів, вироблення нових шляхів удосконалення організації та методики розрахунків з дебіторами. Питання дебіторської забор-гованості є досить актуальним, адже фінансовий стан підприємс-тва значною мірою залежить саме від наявності та ефективного управління цим видом заборгованості, тому наукове дослідження організації обліку дебіторської заборгованості в зарубіжних країнах, дозволить у майбутньому практично застосовувати їх у на-шій державі з урахуванням національного законодавства.

Проблемам розвитку теорії і практики бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості присвячено праці зарубіжних і вітчизняних учених-економістів: С.Д. Батехіна, І.А. Бланка, Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, О.А. Скорби, Ф.Ф. Горецької, Р. Дамарі, В.П. Завгороднього, О.Д. Заруби, В.В. Ковальова, В.Костюченко, С.І. Мельник, Є. Петрик, Г.В. Савицької, Я.В. Соколова, В.В. Сопка, С. Хенка, К. Хувера, М.Г. Чумаченка, А. Шаповалової, М. Швай-ки та ін. .

Відповідно до Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним. На відміну від українських П(С)БО, МСФЗ не передбачають єдиного стандарту, що регулює порядок обліку і відображення у звітності дебіторської заборгованості. Питання щодо обліку дебіторської заборгованості регулюються кількома міжнародними стандартами, серед яких: МСФЗ1 «Подання фінансових звітів», МСФЗ8 «Чи-стий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці», МСФЗ11 «Будівельні контракти», МСФЗ18 «Дохід», МСФЗ32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСФЗ39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» у п.9 МСБФЗ39 зазначається: «позики та дебіторська заборгованість— це непохідні фінансові активи з фіксованими платежами, які підлягають визначенню та не мають котирування на активному ринку».

П(С)БО10 «Дебіторська заборгованість» визначає дебіторську заборгованість як суму заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату. Під таке трактування підлягає як заборгованість дебіторів, яка утримується підприємством до дати погашення, так і заборгованість дебіторів призначена для перепродажу.

Згідно п.4 П(С)БО13 «Фінансові активи», заборгованість дебіторів, що призначена для перепродажу, придбавається або створюється підприємством з метою отримання прибутку або у вигляді відсотків, дивідендів тощо, або ж від короткотермінових змін ціни(суми) такої дебіторської заборгованості. Тому така заборгованість є фінансовим активом призначеним для перепродажу.

Визначення, наведене в П(С)БО10, є ширшим, оскільки охоплює усю заборгованість підприємству, у тому числі й ту, яка по суті є фінансовими інвестиціями.

Також у п.4 П(С)БО13 «Фінансові активи» надається визначення дебіторській заборгованості, що непризначена для продажу, — «дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для продажу». Дане тлумачення точніше розкриває сутність поняття «дебіторська заборгованість».

Визнання дебіторської заборгованості:

— згідно П(С)БО10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і може бути достовірно визначена її сума одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг

— згідно МСФЗ39 підприємству слід визнавати дебіторську заборгованість у балансі, коли воно стає стороною контрактних зобов’язань і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові або інші цінності.

Оцінка дебіторської заборгованості:

Проведення аналізу положень П(С)БО та МСФЗ за визначенням, оцінкою та обліком дебіторської заборгованості дозволяє виділити деякі спільні риси та відмінності. Починаючи з визначення поняття дебіторської заборгованості, треба зазначити, що МСФЗ не дає єдиного його визначення. Однак його можна сформувати з інформації, яка наведена в МСФЗ1 «Подання фінансової звітності», МСФЗ8 «Чистий прибуток або збиток за період,суттєві помилки та зміни в обліковій політиці», МСФЗ11 «Будівельні контракти», МСФЗ18 «Дохід» і МСФЗ39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», де дебіторська заборгованість— це фінансовий актив, який є контрактним правом отримувати грошові кошти або цінні папери від іншого підприємства. Також, у п.9 МСБФЗ39 зазначається: «позики та дебіторська заборгованість— це непохідні фінансові активи з фіксованими платежами, які підлягають визначенню та не мають котирування на активному ринку».

Визнання дебіторської заборгованості:

Оцінка дебіторської заборгованості:

— при зарахуванні на баланс дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги оцінюється за первісною вартістю, а на дату балансу— за чистою реалізаційною вартістю Чиста реалізаційна вартість— це первісна вартість заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів(П(С)БО10);

— під час первісного визнання фінансового активу слід оцінювати їх за собівартістю, яка є справедливою вартістю компенсації, наданої або отриманої за них. Після первісного визнання

дебіторську заборгованість визнають за амортизованою собівартістю із застосуванням методу визначення за ефективною ставкою відсотка. Амортизована собівартість фінансового активу—

це сума, за якою фінансовий актив оцінювали при первісному визнанні за вирахуванням будь-якого часткового списання(прямо або із застосуванням рахунку резервів) на зменшення корисності(МСФЗ39).

Таким чином, оцінка поточної дебіторської заборгованості у вітчизняній практиці здійснюється на дату виникнення та на дату складання балансу за первісною вартістю або чистою вартістю реалізації відповідно. У зарубіжних країнах оцінка проводиться на дату виникнення, дату погашення та на дату складання балансу за сумою виставленого рахунку, з урахуванням знижки(за умови оплати в період дії знижки) та за сумою, скоригованою на знижку відповідно.

Рахунки бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості: рахунок18 «Довгострокова дебіторська заборгованість», рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані», рахунок36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», рахунок38 «Резерв сумнівних боргів»; «Рахунки до отримання», «Знижки в оплату в строк», «Втрачені знижки за оплату в строк», «Витрати на сумнівну заборгованість», «Резерв сумнівних боргів».

Види дебіторської заборгованості:

• згідно з визначеннями, наведеними в П(С)Б0 2 та П(С)Б0 10, дебіторська заборгованість поділяється на поточну та довгострокову, на сумнівну і безнадійну заборгованості;

• дебіторська заборгованість поділяється на ініційовану підприємством і неініційовану. Ініційована дебіторська заборгованість означає її придбання підприємством як участі у позиці, наданій іншим позикодавцем за умови, що підприємство фінансує цю позику на дату, коли її ініціює цей інший позикодавець. Неініційована дебіторська заборгованість класифікується як утримувана до строку погашення, наявна для продажу або утримувана для операцій(МСФЗ39) .

Визначення сумнівної дебіторської заборгованості:

• безнадійна дебіторська заборгованість— поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Сумнівний борг— поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником(П(С)БО10);

• визнання сумнівної дебіторської заборгованості відбувається в таких випадках: значні фінансові труднощі емітента; фактичний розрив контракту, наприклад, невиконання умов угоди або прострочена заборгованість щодо сплати відсотка або основної суми; надання позикодавцем боржникові пільгової позики, яку позикодавець не розглядав би за інших умов; висока імовірність банкрутства або іншої фінансової реорганізації підприємства; визнання збитку від зменшення корисності цього активу в попередньому звітному періоді; зникнення фінансового ринку для цього фінансового активу внаслідок фінансових труднощів (МСФЗ39).

Розрахунок величини резерву сумнівних боргів:

• величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, за питомою вагою безнадійної заборгованості в чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості(П(С)БО10);

• в міжнародних стандартах методи розрахунку величини резерву сумнівних боргів не передбачаються.

Відображення дебіторської заборгованості у звітності:

• за чистою реалізаційною вартістю(П(С)БО2, 10);

• міжнародні стандарти прямо не вимагають відображення дебіторської заборгованості в балансі за винятком резерву сумнівної заборгованості. Але, для визначення величини дебіторської заборгованості, яка відображається в балансі, необхідно: протестувати дебіторську заборгованість на предмет знецінення, тобто списати однозначно безнадійну заборгованість; для дебіторської заборгованості, яка залишилася, нараховується резерв сумнівної заборгованості, який відображає можливу ймовірність несплати рахунків, і вираховується даний резерв із величини дебіторської заборгованості(МСФЗ32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСФЗ1 «Подання фінансової звітності»).

Крім вимог, зазначених у МСФЗ, компанія надає будь-яку додаткову інформацію, необхідну користувачам фінансової звітності для розуміння її фінансового стану та результатів діяльності за звітний період. Склад такої інформації визначається професійним судженням керівництва, відповідального за складання даної звітності.

Розкриття інформації про дебіторську заборгованість. У Примітках до фінансової звітності згідно П(С)БО10 наводиться така інформація

• перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;

• перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов’язаних сторін, з виділенням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості;

• склад і суми статті балансу«Інша дебіторська заборгованість»;

• метод визначення величини резерв сумнівних боргів;

• сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі класифікації заборгованості за

строками непогашення;

• залишок резерву сумнівних боргів за кожною статтею поточної дебіторської заборгованості, його утворення та використання в звітному періоді.

Отже, облік дебіторської заборгованості в Україні чітко регулюється П(С)БО. У МСБО зазначені лише загальні правила класифікації, оцінки та визнання дебіторської заборгованості, проте не відображена конкретизація цих аспектів. Відмінності між вітчизняним і зарубіжним обліком: в Україні оцінка дебіторської заборгованості відбувається за первісною вартістю, у зарубіжних країнах— за справедливою. Також в Україні величина резерву сумнівних боргів визначається із розрахунку абсолютної суми сумнівної заборгованості або з використанням коефіцієнта сумнівності. У міжнародній практиці, крім того— ще й у відсотковому відношенні від виручки при можливому розподілі дебіторів на кілька груп. Для гармонізації обліку на сучасному етапі глобалізації актуальним є приведення цих протиріч у відповідність.

Наукове дослідження кращих прикладів організації обліку в зарубіжних країнах дозволить у майбутньому практично застосовувати їх у нашій державі, забезпечити в ній належне функціонування бізнесу та підприємництва з урахуванням національного законодавства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.