МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Методи визначення концентрації1) Метод градуювального графіка (графічний метод) Готують серію стандартних розчинів з відомою концентрацією визначуваної речовини і вимірюють їх оптичну густину при певній довжині хвилі. За отриманими даними будують градуювальний графік в координатах А–С(m) (рис. 1.4). До досліджуваного розчину додають таку ж кількість реактивів що і до стандартних і вимірюють його оптичну густину і за градуювальним графіком знаходять вміст визначуваної речовини. Рис. 1.4 Градуювальний графік в прямій фотометрії
Підпорядкування закону Бера не є строго необхідною умовою для цього методу. Якщо для досліджуваних у визначених умовах речовин, установлені відповідна залежність А від С, що представляє криву, а не пряму, то вона може служити калібрувальним графіком, але для її побудови необхідно більше еталонних розчинів. 2) Метод молярного коефіцієнта світлопоглинання–полягає в вимірюванні оптичної густини декількох стандартних розчинів. Для кожного розраховують ε: ε= і знаходять середнє значення εср. Визначивши Aх, знаходять його концентрацію: сx = . В цьому методі необхідно знати точні значення молярного коефіцієнта поглинання в реальних умовах, тому метод використовується рідко. 3) Метод стандартів. Готують один стандартний розчин і вимірюють оптичну густину стандартного Аст та досліджуваного Aх розчинів. сх знаходять за пропорцією: Aст = εсстl Aх = εсхl, Aст/Aх = сст/сх звідки . (Необхідне підпорядкування закону Бугера-Ламберта-Бера). 4) Метод добавок. У дві мірні колби відбирають певний об'єм розчину досліджуваної речовини. В одну з цих колб додають стандартний розчин. Після переведення компонента в забарвлену сполуку, об'єми розчинів в колбах доводять до мітки фоном і вимірюють оптичну густину цих розчинів. Метод дозволяє аналізувати складні суміші. Aх = εсхl, Aх+ст = ε(сх + сст)l, . 5) Диференційний методполягає у вимірюванні оптичної густини розчину, що аналізують, не по відношенню до води (розчинника), а відносно до стандартного розчину визначуваної речовини з відомою концентрацією. При цьому вимірюють відносну оптичну густину ∆А.
Рис. 1.5 Градуювальний графік в диференційній фотометрії Aст = εсстl, ∆А = Aх – Aст = el(cx–cст), де Aст – оптична густина стандартного розчину відомої концентрації. Використовуючи набір еталонних розчинів, будують калібрувальний графік в координатах ∆А–с (концентрація). Вимірюють ∆А розчину, що аналізується і по графіку знаходять його концентрацію (рис. 1.5). Цей метод застосовують: а) при визначенні більш високих концентрацій речовини; б) для усунення впливу сторонніх компонентів, які заважають визначенню та які вводять у розчин порівняння; в) для виключення помилки за рахунок поглинання світла самим реактивом. 6) Метод фотометричного титрування. В цьому методі, розчин, який містить визначувану речовину, в прозорій посудині поміщують на шляху світлового потоку, додають титрант порціями при перемішуванні і вимірюють оптичну густину при обраній довжині хвилі після кожного додавання титранта. За отриманими даними будують графік в координатах А–VR (мл) (рис. 1.6). Графічно знаходять точку еквівалентності як точку перетину двох лінійних ділянок і визначають об’єм титранта, що пішов на титрування, та розраховують вміст речовини X, що визначається. Рис. 1.6 Крива фотометричного титрування Х + R ↔ ХR . Форма кривих фотометричного титрування залежить від того які речовини поглинають електромагнітне випромінювання з обраною довжиною хвилі: визначувана речовина, продукт реакції чи титрант.
|
||||||||
|