Застосовується для поділу території за певним кількісним показником (кількісними показниками) – модулем стоку, густотою та глибиною розчленування земної поверхні, кути нахилу, довжина схилів. Для цього карта розділяється на ділянки відповідно до встановленої шкали. Як правило, використовують два шляхи диференціації території:
1) попередньо районують територію, наприклад, виділяють річкові басейни®визначають для кожного територіального підрозділу значення кількісного показника®відносять цей підрозділ до відповідного ступеня в шкалі®оформлюють як якісний фон (штрихують, фарбують, індексують);
2) визначення значень кількісного показника (крутизни схилу) на всій площі карти®проведення меж ділянок відповідно до ступеня шкали®оформлення.
Спосіб локалізованих діаграм
Локалізовані діаграми відносять до певних пунктів, точок чи площ і використовують для характеристики сезонних та інших періодичних явищ – їхнього ходу, величини, тривалості, ймовірності, повторюваності тощо (декадний, місячний, річний хід температур повітря й ґрунту, кількість опадів по місяцях, динаміка снігового покриву, розподіл річкового стоку, напрям і сила вітру).
Діаграми будують в Декартовій та полярній системах координат, у вигляді кривої розподілу чи стовпчикової діаграми – температура повітря, відносна вологість і кількість опадів на діаграмах кліматичних карт. Широко використовують ”рози“ (діаграми-рози) – для характеристики повторюваності та швидкості вітрів, повторюваності вітрового хвилювання, повторюваності та швидкості морських течій.
Інколи діаграми узагальнюють спостереження на певних площах –клітинках картографічної сітки; у цьому випадку їх локалізують в центрі клітинок. Діаграми відтворюють певні характеристики, співставлення яких дає можливість судити про просторову зміну явищ суцільного поширення.