МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Розповідь учителя.Одним із жанрів духовної музики є реквієм. Реквієм— це траурний твір, присвячений пам'яті померлих. У XVII—XVIII століттях церковний реквієм перетворився на великий багаточастинний твір для солістів, хору та оркестру. «Какая глубина! Какая смелость и какая стройность! Ты, Моцарт, бог, и сам того не знаешь!» — Так сказав про В. А. Моцарта геніальний російський поет Олександр Сергійович Пушкін в одній зі своїх «маленьких трагедій» — «Моцарт і Сальєрі». · Пригадайте: що вам відомо про цього композитора? · Які твори В. А. Моцарта ви пам'ятаєте з попередніх років? Природа щедра на таланти, але скупа на геніїв — другого Моцарта людство більше не мало. Геній — це, звісно, винятковий талант, але й велика працездатність. Творча спадщина В. А. Моцарта вражає своїм обсягом. Життєвий шлях геніального австрійського композитора XVIII століття — також дивовижний і незвичайний. Моцарт не дожив до 36 років. Яскраве і щедре обдарування, постійні творчі пошуки та звершення дали підставу називати його справжнім генієм. Вольфґанґ Амадей Моцарт (1756— 1791) народився 27 січня у старовинному містечку Зальцбург в родині талановитого музиканта, композитора і педагога Леопольда Моцарта. Вольфґанґ був сьомою дитиною у сім'ї. Якось до Моцартів завітав у гості друг. Чотирирічний Вольфґанґ у цей час сидів за столом, тримаючи в руках перо, вмочене разом із пальцями в чорнило. Гість поцікавився, чим займається малий, а той відповів: «Я пишу концерт для клавесина». Коли батько уважніше придивився до записів, ледь не заплакав. Це був не просто набір нот, а справжній повноцінний твір, який так потім і назвали — Концерт для клавесина. Отже, у 4 роки Моцарт створив концерт для клавесина. А вже в 6 років Моцарт дав свій перший концерт! Пізніше він разом із батьком і сестрою виступав із концертами в різних містах Європи. У 8 років маленький Амадей написав свою першу симфонію. Талант Моцарта не залишив байдужим навіть австрійського імператора, який замовив у 12-річного Моцарта оперу. У 14 років Вольфґанґ став академіком Болонської академії (це за умови, що звання академіка надавали лише з 26 років)! Подорожуючи, у Франції Моцарт знайомиться з Алоїзією Вебер. Вона стала першим коханням талановитого композитора. Він навіть мріяв одружитися з нею, але батько Моцарта, дізнавшись про почуття сина, заборонив закоханим зустрічатися, тому що Алоїзія була з бідної сім'ї. Після подорожі Моцарт повернувся до Зальцбурга та вступив на службу до архієпископа, де йому навіть доводилося прибирати в домі наймача. Обідав композитор із прислугою, грати ж за межами дому йому заборонялося. Засмучений лихою долею, Моцарт вирушає до Відня. Для нього почався складний період, адже йому доводилось багато працювати, щоб заробити грошей. «Я дуже стомлююся,— писав він у листах до батька,— лягаю о 12-й ночі, а прокидаюсь о 5-й ранку». У цей час він одружується з Констанцією Вебер, молодшою сестрою Алоїзії, яку він кохав у юні роки. Констанца, життєрадісна, добра, надзвичайно артистична та здібна до музики, підтримує творчі поривання геніального чоловіка. Кожна людина по-своєму переживає радість і смуток, бадьорість і втому, захват і відчай, але ці почуття однаково доступні та зрозумілі для всіх людей. Ці почуття втілені в музиці і лежать в основі тієї загальнолюдської мови, яка, не потребуючи ніяких перекладів, є зрозумілою для людей усіх національностей. Послухайте одну історію з життя композитора, як її описав Девід Вейс у книзі «Піднесене й земне». ...Одного разу, коли Вольфґанґ виходив з дому, його перестрів незнайомець. Високий худорлявий чоловік подивився на нього суворо та спитав: · Ви пан Моцарт? · Так.— Вольфґанґа неприємно вразила зовнішність незнайомця, його суворість наганяла страху. · Що вам потрібно? · Чи не могли б ви написати реквієм? · Для кого? · Ім'я має залишитися невідомим. · Неймовірно! Може, ця людина — посланець самого диявола? · Це має бути меса за померлим.— Вигляд у незнайомця став зовсім зловісним.— Заупокійна меса. Вольфґанґу мов снігом сипнуло за шкіру. Він раптом уявив власну смерть і подумав, що незнайомець з'явився попередити про її наближення: · Реквієм має створюватися у повній таємниці. Жодна людина не має нічого знати... Незнайомець пішов, а Вольфґанґ ще довго розмірковував про цю зустріч. Чим більше він думав про таємничого незнайомця, згадував його похмурий голос, моторошний погляд, тим імовірнішим здавалося, що ця зловісна постать — провісник смерті... Замовлення це пригнічувало його і сповнювало забобонним страхом. Він почувався втягнутим у боротьбу між світлом і темрявою. Іноді йому здавалося, що він створює реквієм для самого себе... Створення «Реквієму» забрало в Моцарта останні сили. Моцарт помер, так і не завершивши свого останнього твору. Геніального композитора було поховано у спільній могилі для бідних... Незабаром було встановлено, ким був цей таємничий незнайомець. Це був посланець одного багатого графа, який хотів набути слави композитора, але не мав таланту і купував твори в талановитіших за себе авторів. Граф забажав видати скорботний твір Моцарта за власний реквієм, який він нібито написав на спомин про померлу дружину. «Реквієм» Моцарта — це глибока і мудра трагічна поема про життя і смерть, про долі особистостей і всього людства; це схвильована, зворушлива сповідь людської душі, яка живе між відчаєм і надією, правдива розповідь про її сумніви та страхи. І що особливо важливо, у музиці Моцарта поруч із релігійним смиренням, із готовністю постати перед «вищим судом» клекочуть мужній, пристрасний протест і неприйняття смерті. Знаменитий «Реквієм» — останній твір Моцарта — став вершиною його творчості. Він створений для чотириголосного хору солістів і оркестру, музика твору вражає надзвичайною виразністю і глибокою людяністю. Бурхлива полум'яна музика «Dies ігае» («День гніву») — другої частини «Реквієму» — малює картини суду, кінця світу. Лунає дуже виразний діалог: невблаганні грізні баси й жалібні репліки інших голосів. Читайте також:
|
||||||||
|