МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Джерела конституційного права в зарубіжних країнах.Конституційно – правові відносини в зарубіжних країнах.
Конституційно – правові відносини – це відносини, які виникають в результаті юридичних фактів на основі дії норм конституційного права між різними сторонами. Наприклад: участь у здійсненні публічної влади, гідність, членство у громадському об’єднанні. Об’єктом цих відносин є реальне благо суб’єктами є їх учасники. Деякі автори поділяють суб’єктів конституційного права на фізичні особи та суспільні утворення, а деякі зазначають, що в конституційному праві не використовується поділ суб’єктів на фізичні і юридичні особи, а існує особлива класифікація: 1. Соціальні і національні спільноти: · народ, як джерело влади; · нації і інші етнічні групи, які мають право на самовизначення: · класи, в країнах тоталітарного соціалізму і ін. 2. Держава і її складові частини (наприклад, суб’єкти федерації в Німеччині або автономні утворення Китаю). 3. Основні органи держави: · глава держави (Імператор в Японії, Президент в США, Парламент у Великобританії, Кабінет Міністрів в Індії, Народний захисник в Іспанії і ін). 4. Громадські об’єднання і колективи громадян публічного характеру (політичні партії в Бразилії, група виборців, які висувають кандидатів на вибори до державних органів (50 тис. чол.) у Швейцарії, і поділені правом народної законодавчої ініціативи). 5. Депутати представницьких органів. 6. Органи місцевого самоврядування і управління (ради графств у Великобританії, мери міст у Франції ) 7. Індивіди: громадяни; іноземці; особи без громадянства; особи із множинним громадянством. Зміст конституційно - правових відносин – це реальна поведінка та сукупність прав і обов’язків суб’єктів цих відносин. Отже, конституційно – правові відносини – це відносини політичного характеру, які врегульовані нормами конституційного права, є результатом конституційно – правового регулювання і мають свою структуру (об’єкти, суб’єкти та зміст).
До джерел конституційного права зарубіжних країн, як правило, відносять нормативні акти, які містять норми. Що регулюють конституційно – правові відносини, а також, судові прецеденти і конституційні звичаї. Джерело права –це форми зовнішнього виразу конституційно – правових норм інститутів і принципів. 1. Нормативно – правові акти –це документи, які приймаються представницькими або виконавчими, а тоді судовими органами державної влади або місцевого самоврядування, а також референдумом і містять конституційно – правові норми. 1) Закони ü Конституційні – вносять зміни до конституції ябо доповнюють її; ü Органічні – приймаються в ускладненому порядку і, як правило, регулюють окремий інститут конституційного права в ü цілому; ü Звичайні – регулюють окремі питання, наприклад, закон про органи М/С тощо; ü Надзвичайні – відповідно до норм конституцій ці закони можуть не відповідати її нормам, але приймаються в особливих умовах, на короткий строк, як правило, на 30-60 днів, хоча з правом парламенту продовження даного строку. 2) Договори ü Міжнародні договори – є джерелами конституційного права, якщо вони регулюють конституційно – правові проблеми і мають пряму дію. На даний час, зростає роль міжнародних договорів, як джерел права. Конституції деяких країн передбачають принцип верховенства норм міжнародного права над внутрішнім правом. Наприклад, ст.. 5 Конституції Республіки Болгарія (1991р.): “Міжнародні договори, ратифіковані в конституційному порядку, оприлюднені і вступили в силу для Республіки Болгарія, є частиною внутрішнього права країни. Вони мають пріоритет перед тими нормами внутрішнього законодавства, які їм суперечать.” ü Внутрідержавні договори – це договори, які укладаються територіальними громадами (суб’єктами федерації, автономними одиницями або муніципальними утвореннями) один з одним або з центральними органами влади. 3) Нормативні акти виконавчої влади - це акти глави держави, уряду і окремих відомств, ті які містять конституційно – правові норми і інститути. 4) Акти органів конституційного контролю – це їх рішення з питань ü Щодо конституційності тих чи інших документів або дій; ü Щодо тлумачення конституції; ü Щодо компетенції державних органів тощо. 5) Регламенти парламентів і їх палат – завжди ї в повному об’ємі є джерелами конституційного права. 6) Акти органів місцевого самоврядування – лише деякі можуть бути джерелами конституційного права, а саме, ті, які регулюють основи організації місцевого самоврядування та місцеві статути. 2. Правові звичаї –це ніде не офіційно не зафіксовані правили поведінки, які застосовуються протягом довгого періоду з питань, що мають конституційно – правове значення, і в разі їх порушення не забезпечені судовим захистом (Великобританія, Нова Зеландія). 3. Судові прецеденти –(особливо в країнах із англосаксонсько правовою системою)- це рішення судів по конкретних справах, які є обов’язковими для судів при розгляді аналогічних справ у майбутньому. Наприклад, у Великобританії, саме судовим прецедентом обумовлено невідповідальність монарха: “Король не може бути неправий”. 4.Правові доктрини –це опубліковані думки вчених – юристів з конституційно – правових питань, які можна лише умовно вважати джерелом конституційного права (у Великобританії суди можуть посилатись на доктринальні положення для обмовлення своїх постанов). 5. Релігійні джерела права –зустрічаються особливо в монархічних державах. В деяких мусульманських державах конституцію заміняє Коран – священна книга (записи пророка Мухамеда), в інших Коран є актом, вищим за конституцію. 6. Загальні принципи права – застосовуються в таких державах, як Екваторіальна Гвінея, Папуа – Нова Гвінея і інших. Наприклад, у ст..22 Конституції Папуа – Нова Гвінея міститься норма про права фізичних і юридичних осіб, а також надані права публічної влади і покладені на неї обов’язки захищаються у випадку відсутності відповідних механізмів чи процесуальних законів Національним Судом шляхом застосування загальних принципів справедливості і загальновизнаної правової доктрини. Отже, конституції, конституційні і органічні закони, акти органів конституційного контролю, завжди є джерелами конституційного права. Всі інші форми права можуть бути джерелами конституційного права повністю, частково або взагалі не бути джерелами конституційного права.
Читайте також:
|
||||||||
|