ТАБЛИЦЯ №1. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ЛОГІКИ І ЗАКОНИ ЛОГІКИ ВИСЛОВЛЮВАНЬ.
Кожна думка повинна бути достатньо обгрунтованою, але й достатнє обгрунтування повинне мати достатнє обгрунтування.
Четвертий закон логіки – закон достаточньої основи
Ним зумовлена ще одна корінна риса правильного мисления – його обгрунтованість, якісно визначені предмети так або інакше виникають з інших предметів і самі, у свою чергу, породжують треті. Це знаходить відображення й у нашому мисленні про предмети дійсности. Закон же формулюється так:
Межею обгрунтованості є закон, аксіома, очевидність, основані на фактах дійсності. Так, для людини, яка явилася свідком події, обгрунтуванням буде самий факт події, очевидцем якої вона була. Істинність законів, аксіом підтверджена практикою людства й не потребує тому нового підтвердження. Для підтвердження якого-небудь часткового випадку немає необхідності обгрунтовувавати його за допомогою особистого досвіду. Наприклад, якщо відомий закон Архімеда (усяке тіло, занурене у рідину, втрачає у своїй вазі рівно стільки, скільки важить витіснена ним рідина), то немає ніякого сенсу занурювати у рідину якийсь предмет, щоб з’ясувати, скільки він втрачає у вазі. Закон Архімеда буде достатньою основою для підтвердження будь-якого часткового випадку.
Таким чином, достатньою основою якоїсь думки може бути будь-яка інша вже перевірена та визнана думка, з якої з необхідністю випливає істинність даної думки.
Якщо з істинності судження А випливає істинність суджения В, то А є основою для В, а В – наслідком цієї основи. У свою чергу, В може бути основою для С. Так виникають логічні ланцюжки.
Найважливішою помилкою, пов’язаною з порушенням вимог закону достатньої основи, є помилка «удаваного слідування». Деякі удавані наслідки наведені у прикладах порушення закону суперечності: «Він і вона йшли разом по вулиці й сміялися – значить, у них роман» і т. д. Усе це приклади висновків з недостатніх основ.
Закон достатньої основи має важливе теоретичне й практичне значення. Фиксуючи увагу на судженнях, що обгрунтовують істинність висунутих положень, цей закон допомагає відокремити істинне від хибного та прийти до вірного висновку.
Приклад:Для того, щоб людина, яка скоїла злочин, могла бути притягнута до відповідальності, необхідно, щоб їй було більше, ніж 14 років.
Висновки.Закони логіки використовуються при умовиводах, аргументації думок, доведенні, розв’язанні теоретичних і практичних задач у кожній галузі знань. Вони мають загальнолюдський характер.
№ п/п
Назва закону
Його формулювання
Формула
Її прочитання
Закон тотожності
Кожне висловлювання тотожне саме собі
А →А; А ↔А
«Якщо А, тоді А»; «А тоді і тільки тоді, коли А»
Закон несуперечності
Жодне висловлювання не може бути істинним одночасно із своїм запереченням
«Неправильно, що А і не-А»
Закон виключеного третього
3 двох суперечних суджень одне неодмінно є істинним, не дано.
«А або не-А»
Закон достатньої підстави
Будь-яка істинна думка повинна бути достатньо обгрунтованою
Формального відображення не має
Закон подвійного речення:
5.1
Закон зняття подвійного заперечення
Заперечення заперечення дає ствердження
Якщо неправильно, що не-А, тоді А»
5.2
Закон введення подвійного заперечення
Із ствердження випливає його подвійне заперечення
«Якщо А, то хибно, ніби не-А»
5.3
Поний закон подвійного заперечення
Подвійне заперечення тотожне ствердженню
«Хибно, що не-А тоді і тільки тоді, коли А»
Закони ідемпотентості:
6.1
Закон ідемпотентості для кон'юнкції
Повтор висловлювання через сполучник кон'юнкції «і» є рівнозначним самому висловлюванню
(А ^ А) ↔ А
«А і А тоді і тільки тоді, коли А»
6.2
Закон ідемпотентості для диз'юнкції
Повтор висловлювання через сполучник диз'юнкції «або» є рівнозначним самому висловлюванню
(А v А) ↔ А
А або А тоді і тільки тоді, коли А»
Закони комутативності:
7.1
Закон комутативності для кон'юнкції
Можна міняти місцями висловлювання, зв'язані сполучником кон'юнкції «і»
(АvВ)↔(ВvА)
«А і В тоді і тільки тоді, коли В і А»
7.2
Закон комутативності для диз'юнкції
Можна міняти місцями висловлювання, зв'язані сполучником диз'юнкції «або»
(АvВ)↔(ВvА)
«А або В тоді і тільки тоді, коли В або А»
Закони контрапозиції (простої і складної):
8.1
Перший закон простої контрапозиції
Якщо з першого висловлювання випливає друге висловлювання, тоді із заперечення другого висловлювання випливає заперечення першого висловлювання
(А→В)→()
«Коли відомо, що якщо А, то В, тоді якщо не-В. то не-А»
8.2
Другий закон простої контрапозиції
Якщо із заперечення першого висловлювання випливає заперечення другого висловлювання, то з другого висловлювання випливає перше
()→(В→А)
«Коли відомо, що якщо не-А, то не-В, тоді якщо В, то А»
8.3
Третій закон простої контрапозиції
Якщо із першого висловлювання випливає заперечення другого висловлювання, то з другого висловлювання випливає заперечення першого висловлювання
(А→)→(В→)
«Коли відомо, що якщо А, то не-В, тоді якщо В, то не-А»
8.4
Четвертий закон простої контрапозиції
Якщо із заперечення першого висловлювання випливає друге висловлювання, то із заперечення другого висловлювання випливає перше висловлювання
(→В)→(→А)
«Коли відомо, що якщо не-А, то В, тоді якщо не-В, то А»
8.5
Перший закон складної контрапозиції
3 першого і другого висловлювань випливає третє висловлювання тоді і тільки тоді, коли 3 першого висловлювання і заперечення третього висловлювання випливає заперечення другого висловлювання
«Коли відомо, що з А і В випливає С, то тоді і тільки тоді з А і не -С випливає не -В»
8.6
Другий закон складної контрапозиції
3 першого висловлювання випливає друге або третє висловлювання тоді і тільки тоді, коли із заперечення другого висловлювання випливає заперечення першого висловлювання або третє висловлювання
«Коли відомо, що якщо А, то В або С, то тоді і тільки тоді з не-В випливає не-А або С»